Типы людей (жить, людь, Человек, Ас). Типы психики в славянской традиции Несколько интересных сочинений

Цитата: РОДное Видение

http://www.chertogisva.narod.ru/mat/tp/pravoslavie/philosophy.htm вот его схема тут. да. но ты напутал себя он Веся относит не к Людине а к Человекам...

Бориславъ - тоже много чего напутал, кстати...
Вот тут например:

Богородица Джива дарует каждой Чистой Душе Древнюю Мудрость - Дух, т.е. Небесную Истину.

Утомительно-то как...
Хаос из правильных понятий и примеров - неправильно применяемых - не по Сути описываемых существ. "Витязи" в ролике - воще не "воины" ни разу и не "руководители человеков", а какие-то очень ранимые, инфантильные отшельники...)))
Дурдом какой-то...(((

Хотя - теперь, может, ты поймешь меня - почему я сверхответственно (потому и "отбрыкивался"))) отношусь к написанию подобных текстов, претендующих на четкую схему подлинного устройства всего и его качеств...)))

Порылся тут у себя на сайте... помнилось - что вроде уже писал что-то на эту тему...)))

1. Смерд (сменивший мерность Души).
Человек учится жить в человеческом теле… Интересуется в основном нуждами именно своего тела и его способностями и возможностями…
Доминирующая тенденция – получать наслаждение от жизни.

2. Весь.
А) Крепкий хозяин, семьянин. Накопление материальных и духовных благ.
Б) Ремесленник (Династии) материальный. Профессионал (мастер своего Дела).
Торговец (распространение материальных и духовных благ).
В) Творческая личность (поэт, художник, актер, литератор, певец, ученый…)
Доминирующая тенденция – накопление материальных и духовных благ.

3. Витязь.
Воин, защитник и управитель людей.
А) предел – от десятка до сотни руководимых людей, (развитие личных биоэнергетических способностей…)
Б) предел – от сотни до тысяч руководимых людей (город – область), (освоение способов накопления и управления объединенной силой руководимых людей…)
В) предел – от тысяч до управления государством, (паранормальные биоэнергетические и уже мистические способности, «дары»: ясновидения, ясночувстования, пророчества и т.д.
Доминирующая тенденция – защищать людей и руководить ими.

3. Волхв.
А) Ведун (шаман, колдун, чаровник, погодник-заклинатель, целитель…),
- первичное накопление и использование своих биоэнергетических способностей, служение людям, управление Духами Стихий…, осознание алгоритмов построения и функционирования Живой и (условно)неживой Материи мироздания, накопление, изучение и осознание Конов и Основ Бытия…
Б) Жрец (кудесник…),
- выход на каналы Божественных энергий и проведение Сил из мира Прави в мир Яви…, служение людям и Богам…
В) Волхв,
- служение людям и Богам…, подготовка к «огненной трансформе» для переходя на энергетический уровень Жизни…
Доминирующая тенденция – корректировать Духовное и Душевное развитие масс людей.

В данной классификации следует выделять три подуровня в каждой касте, начиная с Витязей:
1. первый,
2. средний,
3. высший.

Слишком часто мне задают вопросы и просьбы – определить уровень кастового развития людей (от себя, любимых, и своих ближних – до известных широким массам индивидов)…
Предлагаю – учиться разбираться самостоятельно, опираясь на эту схему (верную только в целом, но не в частностях) и дополнять её терминами и понятиями… поскольку схема сия – всего лишь мой «первичный набросок» и «введение в тему» – не более…

Три подсказки:
1. В Ночь Сварога шельты чаще всего спускаются в тела с некоторым «опущением» (иногда на три подуровня даже) по сравнению с Уровнем развития самой Души человека…
2. Уровни гениальности («предельного мастерства») в Развитии индивидов обусловливаются (в большинстве случаев) принадлежностью уровня Развития Души к более высокой касте в сравнении с достигнутым уровнем Развития шельта в конкретном теле…
3. Предельная планка Уровня развития шельта определяется - легкостью освоения индивидом умений и качеств, присущих нижним кастам и их подуровням – он это уже «проходил» в предыдущих жизнях и усвоил основные алгоритмы такого развития…

Твір-роздум «Чому людина має бути чемною?» Ви можете написати використовуючи даний приклад.

«Чому людина має бути чемною?» твір

Кожна людина наділена як позитивними, так і негативними якостями. Однією із позитивних людських чеснот є чемність. Але що таке чемність? І чи всі однаково її розуміють?

Я вважаю, що однозначної відповіді на це питання немає. Адже скільки людей, стільки й думок. Особисто для мене чемність – певна форма взаємовідносин між людьми, доброзичливість. Це справді позитивна риса, яка вчить нас із повагою ставитись до оточуючих, розуміти людей. Чемна людина повинна мати високі моральні цінності, вміти гарно спілкуватися. А для сучасного світу та людина – рідкість. Ми вже почали звикати до того, що стали сірими тінями, схожими один на одного. Через це в нас поступово зникає індивідуальність.

Правду кажуть, правила поведінки вигадали, не для того, щоб ускладнити людям існування. Та, на жаль, сьогодні все частіше можна побачити прояви нечемності. Образити товариша, полаятись із сусідом, нагрубіянити в громадському транспорті – все це прояви слабкості. Так-так, саме слабкості. І виказуємо ми це тільки тоді, коли не поважаємо один одного. В такому випадку варто пам’ятати слова: «Як ти ставишся до людей, так і вони будуть ставитись і до тебе».

Тому, я вважаю, нам потрібно бути більш людяними, проявляти своє чемне ставлення. Адже така людина здатна залишити приємну думку після себе.

“Як поводиться чемна людина?” твір

Бути ввічливим – значить вміти поводитися і мати хороші манери, бути люб’язним. Це означає звертатися з людьми так, щоб вони відчували – про них піклуються, їх цінують і поважають. Багато людей ведуть себе чемно лише в колі незнайомих людей, тому що хочуть справити хороше враження. Але справжня ввічливість полягає в тому, щоб бути ввічливим завжди і з усіма.

«Будь ласка», «дякую», «вибачте», «будьте ласкаві» – це не тільки слова. Це вислови ввічливості. За допомогою цих слів ми даємо зрозуміти людям, що цінуємо їх і поважаємо їхні почуття.

Якщо ти уважно слухаєш людину, не перебиваючи її, це свідчить про те, що її слова для тебе так само важливі, як і твої власні.

Якщо ти при першій зустрічі з людиною проявив ввічливість, в наступний раз їй захочеться познайомитися з тобою ближче, чимось допомогти тобі. Ввічливість – як магніт. Вона притягує до нас людей.

Бути справжньою людиною - це горде звання для кожного з нас. Але не кожен достойний цього високого титулу. Людина – істота соціальна, тобто існувати без суспільства вона не може. І важливо залишатися людиною в будь-яких обставинах та в будь-якому оточенні.

Характер кожного з нас формується ще з раннього дитинства. Саме батьки стають прикладом поведінки в суспільстві для своїх дітей. Дитина опановує що таке «добре» і що таке «погано». Вміння співчувати та людяність завжди будуть цінуватися в цивілізованому суспільстві. Нажаль, іноді дитина виростає і стає жорстокою людиною. Але добрих людей у світі більше ніж злих. Добро завжди переважає.

У порядних та доброзичливих людей завжди є багато друзів, які готові прийти на виручку в критичній ситуації. Потрібно цінувати підтримку близьких людей. Життя швидкоплинне і завтра можна пожалкувати про те що не здійснив сьогодні. При цьому кожна людина повинна залишатися індивідуальною особистістю. Ніхто не має права принижувати один одного. Люди народжуються з рівними правами. Взаємоповага – це складова частина щасливого життя. Це може стосуватися не тільки взаємовідносин між друзями, колегами, але і сімейних стосунків.

Для кожної людини значимо відчувати свою важливість для інших, бути потрібною суспільству і приносити користь людям. Таких людей пам’ятають завжди, навіть якщо цієї людини немає поряд. Справжня людина, це не тільки вірний друг та гарний сім’янин, але ще й патріот своєї Батьківщини. Неважливо де проживає цей чоловік чи жінка, вони завжди мають пам’ятати свою Вітчизну, поважати традиції свого народу.

Я хочу вирости справжньою Людиною з великої букви., щоб моїми досягненнями та успіхами гордитись не тільки мої рідні, алей щоб вони принесли користь країні де я народився. Я ще не знаю куди занесе мене доля в майбутньому, але я завжди буду пам’ятати те місце де я народився і гордитись тим що я - Українець.

Несколько интересных сочинений

• Анализ произведения Мой сосед Радилов Тургенева

  Произведение относится к творческим сочинениям писателя, рассматривающим в качестве ключевой тематики человеческие взаимоотношения.

• Сочинение Понтий Пилат и Иешуа (встреча, разговор,спор, диалог) в романе Мастер и Маргарита

  В романе «Мастер и Маргарита» Михаила Афанасьевича Булгакова не так уж много строк, посвященных событиям связанных с Иешуа Га-Ноцри и Понтием Пилатом. Но именно эти несколько глав становятся основой

Каждая страна имеет свое культурное и историческое наследие. Такая традиция существует и в России. В нашей стране также храниться много различных экспонатов и реликвий

• Характеристика и образ Гаврилы в рассказе Тургенева Муму

  Самым верным слугой барыни был дворецкий Гаврила. Он старался исполнить любую её прихоть, чтобы угодить своенравной хозяйке

• О чем заставляет задуматься роман Дубровский Пушкина сочинение

  В романе Пушкина А.С. «Дубровский» мы знакомимся с двумя помещиками, которые были друзьями до определенного времени. Звали их Троекуров Кирила Петрович, он слыл самодуром, а все потому что имел большие капиталы и Дубровский

Людина – творець або руйнівник? На це питання важко однозначно відповісти. Людина важкодоступна для вивчення, незбагненна, загадкова. Ні сучасна наука, ні філософія, ні релігія не можуть сповна розкрити сутність людини

Людина... Хто вона така? На перший погляд це питання зовсім просте. Хто ж не знає, хто така людина? Адже на рівні здорового глузду кожен з нас впевнено виділяє людину з оточуючого середовища, її відмінність від інших істот здається цілком очевидною. Але в тому й річ, що те, що здається нам найбільш знайомим, насправді є і найбільш складним, як тільки ми робимо спробу заглянути у глибину його сутності, як це прагне робити філософія, виходячи за межі «очевидності» й прагнучи осягнути сутність.

Людина - унікальне творіння Всесвіту. Вона важкодоступна для вивчення, незбагненна, загадкова. Ні сучасна наука, ні філософія, ні релігія не можуть сповна розкрити сутність людини. Називаючи ті чи інші якості людини, філософи та мислителі шукають серед них визначальні, принципово важливі, виділяють серед них то одні, то другі:

• людина є політична істота (Арістотель);
• це мисляча істота (Р. Декарт);
• людина - це істота, яка виробляє знаряддя праці (Б.Франклін);
• це тварина, яка має здатність користуватися знаряддями праці (К.Гельвецій); людина розумна (гомо сапієнс) (К.Лінней);
• це єдина істота, яка знає, що вона є (К.Ясперс);
• людина актор, тобто яка грає (Хейзінг);
• за визначенням К.Маркса, сутність людини становить сукупність усіх суспільних відносин.

Ці визначення, як і багато інших тут не згаданих, складалися поступово, залежно від того, як розкривалися творчі можливості людини в процесі її еволюції. І доки існує людство, триватимуть пошуки людиною відповіді на питання - хто ж вона є. І будь-яке його вирішення залишатиметься таким же незавершеним, як і історія людства, проблемою, тому що кожна людина дає ці визначення сама собі.

Людина творець чи руйнівник? Скоріше між цими двома визначеннями потрібно поставити сполучник «і», оскільки у тій чи іншій галузі людина виступає то тим, хто створює, а в інших галузях вже проявляється як руйнівник.

Історія розвитку людини і світу свідчить, що процес осмислення феномену людини далекий від завершення, і ця незавершеність породжена це первинним і найскладнішим питанням - про походження людини.

У релігійному світогляді походження людини ґрунтується на підкресленні акту божественного творіння. Еволюційна гіпотеза ґрунтується на тому, що людина має природну, земну історію.

Згідно з еволюційною гіпотезою головною у становленні людини, поряд з уже висловленим раніше, є праця. Виготовлення людиною штучних знарядь праці обумовило розвиток її свідомості, вдосконалення функцій органів чуття і мозку, що сприяло розвитку пізнавальних можливостей, і людина почала принципово по-новому ставитися до оточуючого її світу.

Щоб визначити чи є людина більше творцем чи руйнівником, потрібно, на мою думку, визначити або хоча б намітити місце людини в світі, визначити сенс її життя, а вже підсумувавши роздуми, зробити певні висновки.

Чому потрібно жити? Чи можна сказати, що людина живе заради того, щоб жити? Сенсом життя є сам процес життя? Можливо це один із проявів тієї самої істини, яку ми шукаємо? Пошуки цієї самої істини існування можуть бути самою істиною. Вже це придає сенс процесу міркування, а цей самий процес також може виступати надійною платформою для крокування життєвим шляхом.

Пізнання істини через самореалізацію, особливо самореалізацію в мистецтві, сповнює життя людини найбільш глибоким смислом. Це є висока концентрація зусиль для досягнення і самовираження. Не стільки є важливим результат, скільки сам процес, коли людина розкривається в своїй праці, намагається віддавати все в процесі свого розвитку. Головне, щоб творіння, ідея, прагнення не набувало рис „божественності», не ставало сенсом життя як таким, бо часто це призводить до фанатичного відношення, пізніше до абсурду розуміння співставності компонентів життя, світу, себе і всього іншого. Саме тому багато митців балансують на грані геніальності і абсурду.

Один з багатьох варіантів, який можна розглянути: сенс життя у осягненні істини. Істина є неосяжною, але шлях її пізнання є розвиток людської особистості, сходження по нескінченним сходинкам вгору. Навіщо йти, якщо це не матиме завершення? Сенс не в результаті, не в кінцевій меті, а в самому процесі пізнання глибокого і неосяжного. Якщо нам відкриється хоча б мізерна часточка чогось безмежно великого - це вже буде сенсом нашого існування, не порожнього і без сутнісного, а сповненого розумінням того, що в шляху пізнання істини ми розвиваємося, розвиток є рухом, а рух є безпосереднім проявом життя.

Людина, яка працює над собою, інтереси якої не обмежуються споживанням матеріальних цінностей, духовно розвинена - виступає творцем. І, навпаки, людина, яка готова заради кар’єри, матеріальних благ, миттєвих утіх переступити через мораль, духовність і елементарну етику, - є руйнівником.

Духовно розвинена (або духовно багата) людина та, яка багато знає і ще більше розуміє, яка спирається у своїй діяльності на почуття і поняття істини, добра і краси, у якої переважають духовні потреби; людина, якій притаманні безкорисливі почуття любові і милосердя, здатність відчувати свою причетність до людства, співчувати кожній, навіть незнайомій, людині.

Духовність людини - це також уміння мріяти, фантазувати, творчо усвідомлювати світ, прагнучи зробити його кращим. Уміти створити свій внутрішній світ, не схожий на оточуючу дійсність, - це один із найважливіших проявів духовності. Отже, духовно розвинена людина - така, яка усвідомлює саму себе і може свідомо керувати своїми вчинками, підпорядковуючи їх нормам моралі та права, спрямовуючи їх на досягнення суспільно значущих цілей. Це людина, внутрішнім регулятором поведінки якої є совість (за висловом І.Канта, - закон, який живе у нас самих; на думку французького філософа П.Гольбаха, - це наш «внутрішній суддя»).

Духовне в людині - це також безкорисливий пошук істини, здатність до морального вибору, до переживання прекрасного, до творчості, наявність свободи волі, віри та самосвідомості тощо.

Сенс життя пов’язаний з розумінням мети життя як уявного чи очікуваного результату нашої діяльності та з вибором життєвого шляху (легкого чи важкого, чесного чи безчесного життя або життя за принципом «як усі»). Останній нерозривно пов’язаний з життєвою позицією та способом життя (варто запам’ятати основне правило мудрого життя: «не бажай і не чекай від життя неможливого», тобто - надто багато).

Життєва позиція виражається у практичних діях - в оцінках, прагненнях тощо. Людина, яка має чітку життєву позицію, завжди є послідовною і цілеспрямованою, за будь-яких життєвих обставин залишається сама собою. Головною характеристикою життєвої позиції людини є рівень її активності. Але остання не повинна зводитися лише до активності на словах, вона передбачає єдність дій людини та її переконань.

Важливе значення має спрямованість життєвої позиції людини - на досягнення лише власного добробуту чи на прагненні добра для інших людей. Вона може бути оптимістичною чи песимістичною.

Найповніше життєва позиція людини реалізується у її способі життя, в тому, заради чого (чи для чого) людина живе і як вона живе: як діє, які має стосунки з іншими людьми, з суспільством в цілому тощо (як тут не згадати філософський твір австрійського мислителя Е.Фрома «Бути чи мати»...).

Поряд з елементарними потребами, задоволення яких забезпечує саме фізичне існування людини (їжа, одяг, житло і т. п.), важливе місце в її житті займають духовні потреби, притаманні людині як родовій істоті, потреби, що сформувалися в процесі соціогенезу. Сюди слід віднести передусім потреби людини в любові та спілкуванні, які, в свою чергу, пов"язані з потребами співчутливості, розуміння, захисту честі, поваги.

Духовна нерозвиненість, розмитість моральних цінностей при наявності соціальної активності здатні породити людину-робота, кар’єриста, руйнівника, губителя природи тощо. На рівні індивіда це може привести до примітивного отримання насолоди, нестримної хтивості, ненажерливості та інших явищ.

Що робить людину творцем, а що руйнівником? Альтруїзм чи егоїзм? Коли людина здійснює цей вибір: ким бути? Звісно, вибір залежить і від умов життя, і від виховання, навіть трохи від генетичної спадковості, але усе ж таки головним чином від власної волі людини.

Від цього вибору залежить, яке життя ми проживемо, від того, яким було життя - який слід ми залишимо по собі. Про когось згадувати гидко. А при згадці про інших комусь стає тепліше на душі.

В усі часи, мабуть, всі люди хотіли, щоб їх пам"ятали. Настільки, що часом нехтували питанням, як саме їх пам"ятатимуть.

Герострат, грек з Ефесу, щоб обезсмертити своє ім"я підпалив диво світу - прекрасний храм Артеміди. Його запам"ятали, але якою ганебною лишилась по ньому слава!

Марячи всесвітнім пануванням, різні наполеони, гітлери та сталіни лишали по собі криваві сліди.

Хіба такої слави повинна прагнути справжня людина?

Сяє золотими банями на тлі блакитного неба Софія Київська - втілення висоти людського духу, скарбниця генія народної творчості. Цим незрівняним зразком зодчества уславив себе великий князь Ярослав, якого нарекли Мудрим.

Але найбільшої пошани заслуговують вчинки людей, що не ставили за мету здобути собі славу. Не заради неї йшли на вогнища Джордано Бруно і Ян Гус - щоб захистити свої переконання й ідеали. Вони залишилися в пам"яті людства символами мужності та безкомпромісності. У вірності ідеалам вони бачили сенс власного життя.

Карався, мучився, але не каявся наш великий національний поет Тарас Шевченко, підтримував своїм прикладом знесилених, будив заснулих, дорікав байдужим, проклинав жорстоких і кликав до волі. Тож і живе він у нашій пам"яті, як повноправний громадянин незалежної України. Згадує "незлим, тихим словом" його народ.

Ми пам"ятаємо і високе кохання Марусі Чурай та її чудові пісні. З повагою думаємо про іншу, тендітну і хвору, дівчину з Полісся - співачку досвітніх вогнів Лесю Українку.

Мужній Грабовський, нездоланий Каменяр І. Франко, інтелігентний, але непокірний Коцюбинський... Вони залишили нам у спадок свої твори. Хіба всіх перелічити?

Інші часи. Мріє "упасти зерном в рідній стороні" в ГУЛАГівських таборах Василь Стус. І зріс він золотим колосом на ниві нашої поезії, став віхою нашої історії.

Всі вони жили не заради власного добробуту. Жили для народу, для України. Тому й безсмертні вони, бо людина живе доти, доки про неї пам"ятають.

Тому, як висновок, хотілося б сказати наступне: якщо людина готова жити в ім’я інших, вміє і прагне віддавати (любов, увагу, ввічливість, добро, свої сили, знання і багато іншого), вона творець, як тільки вона зациклюється на власному існуванні, цікавиться виключно собою - вона є руйнівником, руйнівником зв’язків зі світом, який оточує, руйнівником сенсу самого життя.

Література

1. Бердяев Н.А. О назначении человека. - М., 1993.

2. Діалог культур і духовний розвиток людини: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - К., 1995.

3. Корженко В. Філософія виховання: зміни орієнтацій. - К., 1998.

4. Любутин К.Н. Человек в философском измерении. - Свердловск, 1991.

5. Максимов С.І. особистість і суспільство. - Харків, 1993.

6. Проблема людини в українській філософії XVІ - XVІІІ ст. - К., 1998.

7. Проблема людини в українській філософії XVІ - XVІІІ ст. - К., 1998.

8. Пролєєв С.В. Духовність і буття людини. - К., 1992.

9. Человек: мыслители прошлого и настоящего о его жизни, смерти и бессмертии. ХІХ век. - М., 1995.

10. Щедрова Г. Мета суспільства - людина // Віче, - 1995. - № 8. - С. 22-23.

Людина не человек.

Пословицы русского народа. - М.: Художественная литература . В. И. Даль . 1989 .

Смотреть что такое "Людина не человек." в других словарях:

Рыбам вода, птицам воздух, а человеку вся земля. В мире, что в море. В мире, что в омуте: ни дна, ни покрышки. Мир во зле (во лжи) лежит. Мир в суетах, человек во грехах. Бог что захочет, человек что сможет. Все мы люди, все человеки. Что ни… …

Человек молекула (англ. The Molecular Man) сатирическая пародия из американского юмористического телешоу «Субботним вечером в прямом эфире» (англ. Saturday Night Live), получившая распространение в Рунете как интернет мем.… … Википедия

- (англ. The Molecular Man) сатирическая пародия из американского юмористического теле шоу «Субботним вечером в прямом эфире» (англ. Saturday Night Live), получившая распространение в Рунете как интернет мем. Супергерой Молекула (англ. Moleculo), в … Википедия

АЛЕКСИЙ, ЧЕЛОВЕК БОЖИЙ - [Греч. ̓Αλέξιος ὁ ἄνθρωπος τοῦ Θεοῦ] († ок. 411), прп. (пам. 17 марта, зап. 17 июля, сир. 3 нояб.). Сказание об А. ч. Б., одном из самых почитаемых в правосл. мире святых, начало складываться на христ. Востоке в Сирии, затем получило широкое… … Православная энциклопедия

Муж. людин ряз., ед. число от люди, человек; встарь, гражданин, обыватель, вольный человек (не крестьянин); нынее: простолюдин или человек из черни, мужик. Людина муж. презрительное. Людина не человек. Людцы мн., ·стар. люди, выражение смирения.… … Толковый словарь Даля

Имени В. Н. Каразина (ХНУ им. В. Н. Каразина) Оригинальное название Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна … Википедия

См. Людина не человек … В.И. Даль. Пословицы русского народа

Человек молекула (англ. The Molecular Man) сатирическая пародия из американского юмористического теле шоу «Субботним вечером в прямом эфире» (англ. Saturday Night Live), получившая распространение в Рунете как интернет мем. Супергерой Молекула… … Википедия